Ринок українських оборонних технологій досяг $6,8 млрд: драйвери росту — дрони, роботизовані комплекси та РЕБ

Український ринок оборонних технологій у 2025 році досяг обсягу $6,8 млрд. Найдинамічнішими сегментами залишаються безпілотні літальні апарати (БпЛА), наземні роботизовані комплекси та системи радіоелектронної боротьби (РЕБ). Саме ці категорії визначили стратегічні пріоритети оборонної індустрії країни. 

Про це свідчить дослідження KSE Institute, підготовлене спільно з Brave1 та Defence Builder.

Дрон Sting / фото: Дикі шершні

Українські безпілотники: $6,3 млрд і стрімке лідерство

Найбільший сегмент ринку формують БпЛА, обсяг якого у 2025 році склав $6,3 млрд, з річним приростом 137%. Лідирують далекобійні дрони та перехоплювачі, що стають ключовим елементом сучасних бойових операцій. Окремо FPV-дрони залишаються масовим продуктом завдяки простоті та ефективності. 

Безпілотники вже сьогодні формують нову еру української оборонної промисловості, поєднуючи високу автономність із бойовою перевіркою технологій у реальному часі.

Наземні роботизовані комплекси: стрімке зростання

Наземна роботизація демонструє ще більш приголомшливі цифри. Ринок НРК виріс на 488% і досяг $252 млн. Основні замовники віддають перевагу логістичним та евакуаційним платформам, що зменшують ризики для особового складу. 

Водночас ударні роботи та рішення для розмінування формують нові сегменти з потенціалом зростання та закладають фундамент для майбутніх технологічних лідерів.

Роботизовані наземні платформи / фото: з відкритих джерел

РЕБ — у фокусі фрагментарні рішення та комплексні платформи

Сегмент радіоелектронної боротьби зріс у 3,1 раза —  до $220 млн. Українські виробники поступово переходять від розрізнених систем до серійного виробництва комплексних рішень із фокусом на програмно-топові технології. Сучасні платформи здатні аналізувати сигнали, вибірково приглушувати їх і адаптуватися до змін на полі бою.

Технологічні тренди — майбутнє української оборонки

Проте, офіційні цифри не відображають повний масштаб ринку. Значна частина оборонних закупівель відбувається через благодійні фонди, прямі контракти військових підрозділів та власне виробництво бригад. Разом це може формувати приховану ліквідність у секторі.

Серед ключових технологічних напрямів:

  • стійкий до РЕБ зв’язок, 
  • альтернативні до GPS системи навігації на базі штучного інтелекту,
  • інерційних технологій,
  • підвищення автономності платформ, 
  • автоматичне виявлення цілей, 
  • координація роїв дронів,
  • інтеграція окремих рішень у єдині бойові системи.

У 2025 році українські оборонні компанії та стартапи залучили щонайменше $129 млн інвестицій та грантів. Основний акцент зроблено на розвиток штучного інтелекту та програмного забезпечення. 

Найбільшими інструментами фінансування стали гранти Brave1, що перевищили $60 млн і охопили понад 600 компаній, пільгові кредити за програмою “5-7-9%” на $160 млн, прямі закупівлі від партнерів та державних структур.

Українські виробники дронів просять уряд відкрити експорт на тлі війни з Іраном — ринок не чекає

Українські компанії, що виробляють безпілотники, стикаються з черговим бар’єром на шляху міжнародного зростання. Попри активний інтерес із країн Близького Сходу, переговори щодо контрактів зупинені через відсутність урядового дозволу на експорт. У фокусі Skyfall, UForce та “Дикі Шершні”, які вже отримують запити, але чекають офіційного сигналу держави.

“Усі сидять і чекають”, — заявив CEO UForce Олег Рогинський, зазначивши, що морський дрон Magura викликає значний інтерес серед країн Близького Сходу.

Керівниця “Технологічних сил України” Анастасія Мішкіна додає, що звернення компаній до уряду вже надіслані, проте відповіді досі немає. 

“Ринок не чекає”, — наголошує Мішкіна.

Нардепка Галина Янченко підкреслює, що повільне відкриття експорту ускладнює доступ виробників до інвестицій і масштабування виробництва. Водночас ситуація на Близькому Сході створює потенційно великий попит на сучасні українські системи перехоплення дронів.

Дрон P1-SUN / фото: Bloomberg

Експортний потенціал України оцінюють у мільярди

За словами гендиректора Української ради оборонної промисловості Ігоря Федірка, потенційний обсяг продажу українських озброєнь за кордон 2026 року може сягнути $2 млрд, а у п’ятирічній перспективі — до $10 млрд. Водночас влада наголошує, що пріоритетом залишається забезпечення обороноздатності країни.

Президент Володимир Зеленський зазначив, що Україна здатна виробляти до 2000 дронів-перехоплювачів щодня. Половину цього обсягу можна було б спрямовувати на експорт, однак запуск міжнародних поставок залежить від узгодження на державному рівні.

Акцент на приватні компанії

Чотири з п’яти найефективніших українських перехоплювачів, Sting, Merops, P1-SUN і “Блискавка”, створені приватними компаніями. Лише один проєкт реалізований у кооперації державних інженерів України та Великої Британії.

Приватний сектор демонструє швидкість виробництва, інноваційність та готовність до випробувань у бойових умовах. Автономні системи, здатні діяти у складних умовах конфліктів, створюють унікальну конкурентну перевагу для України на світовому ринку озброєнь. Проте, поки уряд зволікає — ставки знижуються, Україна втрачає. 

Чому ефективність важливіша за швидке зростання

Швидке зростання не завжди означає успішний бізнес. Саме ефективність бізнесу — здатність отримувати максимальний результат із наявних ресурсів — стає головною умовою довгострокового розвитку.

Як приймаються складні рішення в бізнесі

Складні рішення супроводжують бізнес на кожному етапі розвитку — від запуску нового продукту до масштабування компанії чи виходу на нові ринки. Часто підприємцям доводиться діяти в умовах неповної інформації, високих ризиків і обмеженого часу. У таких ситуаціях важливо не лише спиратися на досвід та інтуїцію, а й використовувати системний підхід до аналізу даних, оцінки ризиків і прогнозування можливих наслідків. Саме якість управлінських рішень часто визначає майбутній успіх бізнесу.

Як змінюється роль власника після перших років роботи компанії

На старті бізнесу власник зазвичай контролює майже всі процеси — від продажів до операційної роботи. Але зі зростанням компанії його роль поступово змінюється: замість постійного “ручного управління” з’являється потреба у стратегічному баченні, делегуванні та розвитку команди. Матеріал пояснює, чому ця трансформація є критично важливою для масштабування бізнесу та які помилки найчастіше гальмують цей перехід.