В Україні стартує масштабне перезавантаження житлової політики — від відмови від радянських підходів до створення цифрової, прозорої та зрозумілої системи забезпечення житлом. Ухвалення базового закону фактично закладає фундамент відбудови країни та відповіді на виклики війни й масового внутрішнього переміщення.
Сайт Business публікує думки заступниці міністра розвитку громад та територій Наталії Козловської, якими вона поділилася у виданні LIGA.net. Авторка пояснює, що змінює новий закон про житлову політику, як держава планує цифровізувати сферу житла та які інструменти підтримки отримають громадяни.
Верховна Рада України ухвалила Закон «Про основні засади житлової політики». Документ розроблений Міністерством розвитку громад та територій у співпраці з ключовими міжнародними організаціями. Це рішення фактично запускає перезавантаження всієї житлової сфери – від переведення черг на житло у зрозумілий цифровий формат до започаткування сучасних і ефективних механізмів доступного і соціального житла.
Головне – держава остаточно відмовляється від застарілих підходів і переходить до сучасної, цифрової та зрозумілої для людей системи.
Після ухвалення Закону припиняє дію Житловий кодекс 1983 року, за виключенням окремих норм – їх скасування буде поетапним. Документ, написаний ще для планової економіки, містив відверто анахронічні норми – наприклад, про «державно-колгоспний житловий фонд». Колгоспів давно немає, а правила залишалися.
Новий закон замінює застарілу логіку сучасними правилами, які відповідають реаліям війни, масового внутрішнього переміщення та європейським стандартам.
Маємо чітку основу для введення Державної стратегії житлової політики, зокрема і як бази для розробки регіональних стратегій з урахуванням потреб кожної громади.
Цей закон є рамковим і задає напрям для комплексної зміни всієї системи законодавства у сфері житлової політики – як щодо інструментів забезпечення житлом, так і питання управління житловим фондом. На його основі формується законодавча база для подальших реформ: зокрема, вже готується законопроєкт «Про соціальне (орендне) житло», який планується ухвалити до кінця 2026 року, а також новий Закон «Про управління житловим фондом».
Одна з ключових змін – повна цифровізація житлової сфери. Протягом шести місяців буде створена Єдина інформаційно-аналітична житлова система. Вона об’єднає десятки розрізнених паперових і електронних реєстрів, які сьогодні не узгоджені між собою.
Для людей це означає: подання заяви на житло онлайн; зрозумілий статус у черзі; прозорі правила без «ручного» втручання; єдине джерело достовірної інформації.
Система буде інтегрована з державними реєстрами нерухомості, будівництва, земельного кадастру, соціальними, демографічними та податковими базами. Це означає менше довідок, більше автоматизації та прозорості. Головне – всі виконавці державних і регіональних програм працюватимуть у єдиній системі, що мінімізує контакт людини з чиновником і пришвидшить ухвалення рішень, зменшуючи можливі зловживання.
Закон уперше чітко визначає, які інструменти житлової підтримки існують і для кого вони призначені. Соціальне житло – для вразливих категорій (ВПО, людей з інвалідністю тощо) на умовах пільгової оренди. Службове житло – для працівників, які мають жити поруч із місцем роботи, зокрема військових, медиків і рятувальників, саме у форматі оренди.
Внаслідок війни зруйновано або пошкоджено близько 13% житлового фонду (дані RDNA 4), постраждали понад 2,5 млн домогосподарств, в Україні – понад 4,6 млн ВПО, а потреба у відновленні житла оцінюється приблизно у 84 млрд доларів. Без нової житлової політики ці виклики неможливо подолати системно.
Після набуття чинності Закону Україна отримає прозору і цифрову чергу на житло, зрозумілі правила для оренди та іпотеки, реальні інструменти підтримки для різних груп населення, залучення приватних інвестицій, відповідність європейським стандартам та зрозумілі механізми участі міжнародних партнерів у житлових програмах.
Це не швидке рішення всіх проблем. Але це фундамент, без якого неможливо відновити країну і забезпечити людям гідні умови життя. Житлова політика в Україні нарешті переходить від хаотичних рішень до системи.
Закон також закладає основу для виведення ринку оренди житла в правове поле та посилення захисту прав як орендарів, так і власників. Наступним етапом стане запуск Єдиної інформаційно-аналітичної житлової системи, що дозволить спростити реєстрацію договорів оренди, автоматизувати декларування доходів і суттєво скоротити бюрократію. Паралельно держава планує зменшити податкове навантаження на оренду, щоб легальна робота на цьому ринку стала економічно привабливою.
Щоб державна допомога не використовувалась як інструмент заробітку, Закон вводить запобіжники. Житло, придбане з державною підтримкою, не можна продавати протягом 10 років, а у разі дострокового продажу – кошти підтримки потрібно повернути. Соціальне житло також не можна буде викуповувати за заниженими цінами.
Усі надходження від оренди та фінансових механізмів підтримки спрямовуються до револьверного фонду. Це означає, що кошти не зникають, а постійно повертаються в систему – на будівництво, утримання і розвиток нового житла.