Дефіцит озброєння та боєприпасів стає одним із ключових викликів війни в Україні. Особливо гостро стоїть питання високоточних боєприпасів і ракет для систем протиповітряної оборони. Водночас проблема вже не обмежується кількістю зброї, яку союзники можуть передати зі своїх запасів: війна дедалі більше залежить від спроможності оборонної промисловості швидко виробляти нове озброєння.
На це звертає увагу оглядач The Times Марк Голлінгсворт. За його оцінкою, Україні потрібно більше ракет, боєприпасів та бронетехніки — і отримувати їх необхідно швидко. Особливе занепокоєння викликають запаси американських ракет-перехоплювачів для систем Patriot, які практично вичерпалися.
Нестача високоточних боєприпасів у війні на виснаження може стати фактором, який безпосередньо впливатиме на її подальший перебіг. Проте наростити виробництво зброї лише політичними рішеннями або додатковим фінансуванням неможливо.
Для цього потрібні заводи, виробничі лінії, персонал і стабільні ланцюги постачання. А головне — сировина, без якої неможливо масштабувати випуск озброєння.
Одним із таких стратегічних матеріалів стає алюміній.
Метал використовується у виробництві бойових літаків, бронетехніки, безпілотників, ракет, артилерійських боєприпасів та супутників. Таким чином, його доступність безпосередньо пов’язана з можливостями оборонної промисловості нарощувати виробництво.
В українській оборонній компанії Укр Армо Тех, яка виробляє бронетехніку та артилерійські боєприпаси, також наголошують на стратегічній ролі цього металу.
«Алюміній є стратегічним матеріалом для сучасного оборонного виробництва, особливо для бронетехніки та артилерії. Його ключова перевага полягає у придатності до високоточної обробки при виробництві артилерійських снарядів»
CEO Укр Армо Тех Геннадій Хіргій
Тобто проблема дефіциту озброєння фактично починається задовго до того, як готовий снаряд, ракета чи бронемашина потрапляють на фронт. Вона залежить від доступності металів, комплектуючих, виробничих потужностей і здатності промисловості підтримувати необхідні темпи випуску.
Сотні тисяч тонн алюмінію йдуть на експорт
На цьому тлі показовою є ситуація у Великій Британії. Попри зростання потреб оборонної промисловості, країна продовжує експортувати значні обсяги алюмінієвого брухту.
За оцінками, які наводить The Times, близько 50% алюмінієвого брухту, що утворюється у Великій Британії, експортується. Лише за перші чотири місяці 2026 року за кордон вивезли понад 200 тис. тонн.
Водночас НАТО вже поставило алюміній на перше місце серед 12 видів сировини, критично важливих для оборони.
- Алюміній (Aluminium)
- Берилій (Beryllium)
- Кобальт (Cobalt)
- Галій (Gallium)
- Германій (Germanium)
- Графіт (Graphite)
- Літій (Lithium)
- Марганець (Manganese)
- Платина (Platinum)
- Рідкісноземельні елементи (Rare Earth Elements)
- Титан (Titanium)
- Вольфрам (Tungsten)
У США також стимулюють створення нових потужностей із виплавки алюмінію, який використовується, зокрема, у виробництві танків і ракет.
Автор The Times пропонує Великій Британії переглянути підхід до алюмінієвого брухту та замість масового експорту залишати більше сировини всередині країни, переробляючи її для потреб промисловості.
Як приклад наводиться Туреччина, де працює депозитна система повернення тари з використанням автоматів, QR-кодів і цифрового обліку. Система обробляє близько 25 млрд одиниць тари на рік, повертаючи вторинну сировину у промисловий цикл.
Для Великої Британії подібний підхід міг би стати одним зі способів збільшити внутрішній ресурс алюмінію без різкого нарощування державних витрат.
Однак у контексті війни в Україні питання значно ширше за переробку відходів. Дефіцит озброєння демонструє залежність сучасної війни від промислового потенціалу. Коли запаси готових ракет і боєприпасів скорочуються, вирішальним стає те, наскільки швидко їх можна замінити новими.
І тоді боротьба за ресурси фактично стає продовженням боротьби за зброю. У війні на виснаження перевагу отримує той, хто здатний не лише накопичити більше озброєння, а й довше та швидше його виробляти.