У новій інфографіці на базі даних OECD проаналізовано, скільки робочих годин на тиждень потрібно людині з різних країн світу аби подолати межу бідності. У середньому для цього потрібно працювати 21 годину на тиждень.
Проте ситуація дуже відрізняється залежно від держави. Так, Словенія стала країною з найвищим показником — там низькооплачуваний працівник повинен відпрацювати 35 годин щотижня, щоб не потрапити до категорії бідних. Це майже еквівалент повного робочого тижня.
Приклади Туреччини та Японії про менше роботи та високу ефективність
На протилежному боці рейтингу — Туреччина, де достатньо всього 9 годин праці на тиждень, аби перевищити поріг бідності. Але тут ситуація свідчить не стільки про високий рівень добробуту, скільки про загальну низьку межу доходу, що визначає бідність у країні.
Інші країни з невисоким “порогом зусиль” для виходу з умовної шкали бідності:
- Велика Британія — 14 годин;
- Бельгія, Японія, Греція — по 16 годин;
- Фінляндія — 17 годин;
- Іспанія — 18 годин.
У цих країнах часткова зайнятість, мінімальна зарплата та соціальні гарантії відіграють ключову роль у зменшенні бідності.
Що означає межа бідності та як її долають у світі
Згідно з методологією OECD, межу бідності визначають як 50% від медіанного наявного доходу сім’ї. Якщо людина заробляє менше цього показника, вона вважається такою, що живе за межею бідності.
Таким чином, у країнах з нижчими середніми доходами подолати бідність легше, однак це не гарантує вищого рівня життя. І навпаки — у країнах з вищими зарплатами та витратами на життя, таких як США, Данія, Нова Зеландія, для виходу з бідності потрібна майже половина стандартного робочого тижня: 26–27 годин.
Де працювати потрібно найбільше
Окрім Словенії, серйозні зусилля для подолання бідності потрібні у таких державах:
- Чехія — 28 годин;
- Нова Зеландія — 27 годин;
- США, Данія — по 26 годин;
- Польща, Естонія, Латвія — по 25 годин;
- Швеція, Люксембург — по 24 години.
Навіть при стабільній роботі на пів ставки працівники можуть залишатися за межею бідності — що ставить під сумнів ефективність соціальних політик.
Зібрані дані показують, наскільки велика різниця у структурі ринку праці, рівнях доходів і підходах до соціального захисту. Якщо в одній країні людині достатньо кількох годин роботи на тиждень, в іншій вона має працювати майже повний тиждень — і все одно залишатися на межі виживання.
Як справи з межею бідності в Україні
На 2025 рік в Україні понад 10 млн пенсіонерів. Більшість із них отримують виплати, які не дозволяють подолати межу бідності. Лише близько 14,5% пенсіонерів мають пенсію понад 10 тисяч гривень, що перевищує мінімальний прожитковий рівень за новими стандартами Світового банку. Нагадаємо, нещодавно інституція поставила “поріг бідності” для таких країн, як Україна, на рівні 330 гривні. Решта, майже 8,8 млн осіб, фактично перебувають у зоні ризику бідності.
У 2024 році в Україні зафіксовано зростання реальних зарплат. Проте для багатьох, особливо пенсіонерів із мінімальними виплатами, ситуація залишається складною. Рівень глибокої бідності за роки війни зріс у сім разів і становить майже 9% населення.
Прожитковий мінімум в Україні – дані 2025 року
Урядом визначено, що для забезпечення базових потреб, необхідно, щоб дохід перевищував 8 доларів або майже 10 000 гривень на місяць. Проте, важливо пам’ятати, що це лише мінімальний рівень, і для комфортного життя потрібно набагато більше, особливо з урахуванням інфляції та вартості життя у різних регіонах України.
Та, наразі досі встановлено наступні показники:
- для працездатних осіб – 2920 гривень (станом на червень 2024);
- для дітей віком до 6 років – 2563 гривні, від 6 до 18 років – 3196 гривень;
- для осіб, які втратили працездатність – 2361 гривня.
За оцінками Світового банку, загальний рівень бідності в Україні сягає 29%, або близько 9 млн осіб. Це перевищує показники низки країн з нижчим рівнем доходу, таких як Гватемала чи Узбекистан. У світі ж у 2025 році очікується, що майже 10% населення будуть жити у злиднях, і ця цифра не зміниться суттєво до 2030 року.
Нагадаємо, з 1 січня 2025 року в Україні діють нові рівні мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму. Показники є базовими для обчислення заробітних плат, соціальних виплат, податків, штрафів тощ
