У парламенті розглядають можливість суттєвого зниження податкового навантаження на доходи від здачі житла — з чинних 23% до приблизно 7%.
Про таку ініціативу під час телеефіру повідомила голова профільного комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Олена Шуляк, посилаючись на обговорення відповідних змін на законодавчому рівні, передає Укрінформ.
“Якщо людина здає в оренду свою власність, свою квартиру, вона зобов’язана сплатити з цих доходів 23%. 18% – це ПДФО податок на доходи з фізичних осіб і 5% – це військовий збір. У нас є статистика за 2024 рік, за 2025 рік ми поки що очікуємо від Державної податкової служби, і ця статистика свідчить, що за 2024 рік лише 900 людей, фізичних осіб по всій Україні, сплатили відповідні податки від здачі своєї власності, своїх квартир в оренду”, — розповіла Шуляк.
Економіка тіні: 23% податку на оренду — не працюють
Наразі фізичні особи, які отримують дохід від оренди нерухомості, сплачують 18% податку на доходи фізичних осіб та 5% військового збору. Формально система виглядає прозорою, однак її ефективність викликає запитання.
За оцінками профільного комітету, реальний масштаб орендного ринку вимірюється сотнями тисяч угод по всій країні, тоді як офіційна статистика демонструє мінімальну кількість задекларованих доходів.
За даними Державна податкова служба України, у 2024 році податки з оренди сплатили лише 900 фізичних осіб. Для ринку такого розміру це сигнал не про низьку активність та глибоку тінізацію.
Фактично, чинна ставка створює економічний стимул уникати формалізації договорів, адже 25% доходу необхідно спрямовувати до бюджету.
Податкова ставка як інструмент детінізації
Голова профільного парламентського комітету Олена Шуляк публічно озвучила підхід, який дедалі частіше застосовують у податковій політиці: менша ставка — ширша база оподаткування. На її думку, чинні 23% є психологічно та фінансово неприйнятними для значної частини орендодавців, що й пояснює небажання укладати офіційні договори.
У цьому контексті ставка на рівні 7% розглядається як компроміс між фіскальними інтересами держави та ринковою реальністю. Ключова ідея держави полягає в наступному — легалізація навіть частини тіньових доходів може компенсувати зниження ставки коштом зростання кількості платників.
Дискусійний розбір — 7%, 9% чи 10%
Остаточний параметр для реформи наразі не визначений. Робочі обговорення відбуваються за участі Міністерство розвитку громад і територій України, де аналізують кілька сценаріїв — від 7% до 9-10%. Вибір ставки залежатиме від наступних маркерів:
- макрофінансових розрахунків,
- прогнозів бюджетних надходжень,
- потенційного ефекту детінізації.
В уряді мова йде не лише про податкову зміну, а про перегляд підходу до регулювання орендного сектору як окремого сегмента економіки.
Наступний крок — прозорі договори
Зниження податкового навантаження розглядається як початкова стадія передумова для запровадження обов’язкової реєстрації договорів оренди. Без цього держава не має повної картини обсягів ринку, що ускладнює як податкове адміністрування та загальне формування житлової політики.
Перспектива легалізація орендних відносин може створити додаткові вигоди:
- захист прав орендарів,
- прогнозовані доходи для власників,
- стабільні податкові надходження.
Якщо ініціатива отримає підтримку, вона може стати одним із найбільш практичних інструментів детінізації ринку нерухомості за останні роки. У ситуації, коли офіційно податки від оренди вимірюються десятками мільйонів гривень, а реальний обіг значно більший, зниження ставки виглядає інвестицією у прозорість, ніж поступкою держави.
Оренда житла 2026: де квартири найдешевші, а де ціни б’ють рекорди
Аналітика популярних сервісів пошуку нерухомості свідчить — орендні ставки дедалі більше відображають локальні умови життя, а не загальнонаціональні тренди.
Найнижчі ціни на оренду зберігаються у східних регіонах, передусім у Харківській області. Тут середня вартість оренди однокімнатної квартири коливається на рівні 4 700 грн на місяць — у кілька разів дешевше, ніж у столиці.
Пропозиція житла зростає: власники активніше виставляють квартири на ринок, що збільшує конкуренцію. Однак безпекові фактори стримують відновлення повноцінного попиту, не дозволяючи цінам перейти до фази зростання.
Київ: ринок без ознак охолодження
На протилежному полюсі залишається Київ, який утримує статус найдорожчого міста для орендарів. Станом на початок року середня ставка за однокімнатне житло перевищила 22 000 грн, демонструючи поступове зростання навіть у складних умовах — регулярні відключення світла та атаки Росії.
Водночас столичний ринок чітко сегментований. У центральних районах, зокрема в Печерський район, оренда формує верхню цінову планку — близько 25 000 грн і вище. Натомість у спальних масивах, таких як Деснянський район, можна знайти пропозиції майже втричі дешевші.
Неочевидний тренд: зростання інтересу до прифронтових регіонів
Одним із найбільш нетипових сигналів початку 2026 року стало пожвавлення пошукової активності в прифронтових областях. Найбільше зростання інтересу зафіксовано:
- Запорізька область — +20%,
- Херсонська область — +15%,
- Харківська область — +14%.
Це може свідчити про часткове повернення населення, адаптацію бізнес-активності та поступове відновлення локальних ринків оренди, хоча рівень ризиків залишається визначальним фактором ціноутворення.
На тлі цього у більш спокійних регіонах формується інша тенденція — скорочення пропозиції. Зокрема, у Сумській та Чернігівській області кількість доступних квартир зменшилася приблизно на третину. Така динаміка може означати як швидке заповнення ринку, так і зміну поведінки власників, які тимчасово утримують житло поза орендою.
Раніше стало відомо, що новий закон “Про основні засади житлової політики”, запроваджує оренду житла з правом викупу через 10 років. Щомісячні платежі частково зараховуються у вартість квартири, формуючи інвестиційну модель доступного житла та оновлюючи застарілу систему житлового законодавства.
